Як стати UGC-креатором: Наталі Амбрі про свій шлях

Як потрапити в цю сферу, перетворити творчість на прибуткову професію та які навички дійсно потрібні для успіху? Про це ми поговорили з Наталі Амбрі  — креаторкою, яка пройшла шлях від інфлюенсерки та фотографині до експертки у сфері UGC та засновниці навчальної платформи для майбутніх креаторів.

Як вона зробила цей вибір та чому цей формат контенту зараз такий цінний для брендів — про все це читайте далі! 

Наталі поділіться, як ви відкрили для себе сферу UGC-контенту та що вас спонукало  почати  займатися цією справою  професійно?

Мій шлях розпочався ще під час попередньої еміграції в Дубаї, де я активно розвивалась як інфлюенсерка. Там ринок був відкритий і динамічний — я легко виходила на співпраці з брендами та готелями, отримувала класні кампанії, і це приносило мені справжнє задоволення.

Згодом я опинилась на фешн-зйомці, яка стала переломним моментом — саме тоді я вирішила спробувати себе по інший бік камери та почала працювати з клієнтами як фотограф. Цей досвід захопив мене настільки, що за короткий час я побудувала успішну практику: було багато клієнтів, регулярні зйомки, хороший дохід. Але разом із тим — повна відсутність вихідних, постійне виснаження і відчуття, що я просто вигоряю.

У якийсь момент я відчула, що дійшла до межі — фізично, емоційно, морально. І зрозуміла: час змінювати напрямок. Я почала шукати щось суміжне з моїм досвідом, але більш гнучке, комфортне та ресурсне. Саме тоді я відкрила для себе сферу UGC — поєднання творчості, свободи й роботи з брендами без необхідності жити у студіях і таскати важку техніку для зйомок і 2кг камеру на шиї. І з цього все почалося.ʼ

Пригадайте якими  були ваші перші проєкти? Чи пам’ятаєте той момент, коли зрозуміли, що можете заробляти на цьому стабільно?

Якщо згадати мій перший досвід ще в Дубаї, то все почалося з запрошень у ресторани, салони краси, клініки на б’юті-процедури — тоді це були мої перші бартерні співпраці. Потім я отримала кампанію з брендом JW Pei — на той момент, у 2020 році, це був ще новий бренд, який тільки виходив на ринок і шукав інфлюенсерів. Саме тоді я вперше відчула: «Ого, це реально може бути професією». І почала глибше цікавитись цією сферою.

Але згодом я з головою пірнула у фотографію. Почала активно працювати з клієнтами як фешн-фотограф, і UGC відійшов на задній план — я просто фізично не встигала знімати щось ще для брендів. У мене було до п’яти зйомок на день, і зізнаюсь — добре заробляла, але настільки виснажувалась, що про баланс не йшлося.

Коли я повернулася до UGC уже в Канаді, то почала заходити на ринок як UGC-креатор і як інфлюенсер одночасно. У мене є різні формати взаємодії з брендами — все залежить від їхніх цілей. Перша співпраця була бартерною — з брендом одягу та взуття. А далі все закрутилось.

Пам’ятаю свою першу оплачувану кампанію — це було десь через три місяці після старту. На той момент портфоліо ще не було ідеальним, але я вже мала кілька кейсів саме на канадському ринку. Я заробила $150 за одне відео, зняте на телефон у себе вдома — клянусь, воно зайняло максимум 20 хвилин! Потім був ще один бренд, який замовив два відео + публікацію в акаунті, і тоді чек вже був значно більшим.

Я тоді вирішила: усі гроші, які зароблятиму з UGC, поки не витрачатиму — нехай лежать, як мотивація. І пам’ятаю цей момент, коли в мене вже було десь $800 — я тримала їх у тумбочці й думала: «Вау, як це круто!» Бо у фотографії, щоб заробити стільки, мені треба було відпрацювати мінімум дві години безперервної зйомки, ще пів ночі обробляти фото, вгадувати «цікаві» побажання клієнтів, шукати локацію, їхати туди й назад — ще мінус година. Йой…

Наталі, що стало ключовим моментом для створення школи? Це була потреба ринку чи особисте бажання ділитися знаннями?

Чесно? Все почалось із обіцянки в блозі. Люди постійно запитували, що це за нескінченні подарунки, розпаковки, співпраці — і я сказала: «Добре, я підготую щось для вас». Я й гадки не мала, що з цієї обіцянки виросте справжня школа.

Спочатку ми створили двотижневий інтенсив, і його пройшли близько 120 учнів. Я була шокована тим, наскільки мало людей насправді знають про UGC і як працює індустрія зсередини. Знаєте, той момент, коли здається: «Ну всі ж і так усе знають, що я ще можу додати?» А виявилось — ринок абсолютно не заповнений знаннями.

І тут спрацювала моя фішка: я ділюсь не лише як креатор, а ще й з точки зору агенцій та брендів. Я багато років працювала з різними компаніями, брала участь у маркетингових кампаніях, займалась продакшеном і працювала всередині маркетинг-відділів. Така комбінація досвіду виявилась дуже цінною для тих, хто хоче будувати не просто хобі, а справжню кар’єру у сфері кріейторства.

Другий потік інтенсиву був ще масштабнішим, і ми зрозуміли: двох тижнів вже недостатньо. Виникла ідея створити серію продуктів, які допоможуть кріейторам на різних етапах — від старту й перших співпраць до глибшого розуміння маркетингу, просування, воронок продажів брендів, очікувань брендів і того, як потрапити у їхні «внутрішні списки». Бо якщо хочеш зростати як кріейтор — цього просто необхідно навчитися, хоча б базово а далі вже поглиблювати та освіжати свої знання.

І от так усе й закрутилось. Школа виросла з простого бажання відповісти на запит аудиторії — а стала цілою платформою підтримки, розвитку і реальних можливостей для нової генерації креаторів.

‍‍Як ви розробляли програму навчання? На чому вирішили зробити акцент?

У мене була справжня “біль”, бо я — теж креатор.

І пам’ятаю дуже чітко, як на початку шляху ніхто не хотів ділитися тим, як отримати співпраці. Хоча я дружила з багатьма інфлюенсерами, ця інформація завжди залишалась “за кадром” — її тримали під таким секретом, наче це військова таємниця.

І коли до мого креаторського досвіду додався ще й кар’єрний бекграунд у маркетингу, агенціях та продакшені — я просто не могла зрозуміти: чому ці прості інструменти так замовчуються? Невже люди настільки бояться чужого успіху, що не хочуть дати навіть маленьку пораду, яка могла б допомогти?

Саме на це я й зробила головний акцент у програмі: відкрити все, що зазвичай ховають. Без прикрас, без “завіс”, без прихованих пунктів. Просто взяти і розкласти все по поличках — від А до Я. Я створила навчання, якого мені самій так бракувало на різних етапах: на старті, коли ти не розумієш, з чого почати; у середині, коли з’являються перші співпраці, але ще немає системи; і на етапі, коли вже хочеться будувати стабільний дохід і довготривалі відносини з брендами.

Програму я формувала, спираючись як на свій досвід кріейтора, так і на знання з боку агенцій на різних міжнародних ринках — поєднуючи обидві перспективи. Це, на мій погляд, найсильніша сторона навчання: коли ти розумієш не лише “як красиво зняти”, а й чого очікує бренд, як мислить менеджер, і чому одних креаторів обирають знову і знову, а іншим — не відповідають взагалі.

Які основні помилки роблять новачки у сфері UGC?

На мою думку, одна з найбільших помилок — це намагання самостійно освоїти сферу без якісного навчання. Багато хто витрачає місяці, а то й роки на метод спроб і помилок, лише щоб зрештою відчути вигорання та розчарування через відсутність результатів. Зараз є можливість скористатися досвідом тих, хто вже пройшов цей шлях, і не втрачати дорогоцінний час та енергію.

Друга поширена помилка — очікування миттєвих результатів. Часто чую: «Пишу брендам уже три дні, і ніхто не відповідає. Мабуть, це не моє…». Розумію ці відчуття, але важливо пам’ятати, що побудова кар’єри в UGC — це марафон, а не спринт. Особисто я починала зі співпраці з маловідомими брендами, а до тих, з ким дійсно хотіла працювати на канадському ринку, дійшла лише через рік. Це процес, що вимагає терпіння, наполегливості та постійного самовдосконалення.

Ще одна помилка — відсутність розуміння маркетингових цілей брендів. UGC — це не просто створення красивого контенту; важливо розуміти, які задачі стоять перед брендом, які його цільова аудиторія та посил. Коли кріейтор стає справжнім партнером для бренду, враховує його потреби та пропонує рішення, співпраця стає більш продуктивною та довготривалою.

Варто також уникати бездумного масового розсилання пропозицій співпраці брендам без чіткого розуміння їхніх потреб та цінностей. Такий підхід може призвести до втрати потенційних можливостей та створити негативне враження. Замість цього рекомендується ретельно досліджувати кожен бренд, адаптувати свої пропозиції під його специфіку та демонструвати, як саме ваш контент може бути корисним.

Пам’ятайте, що креативна індустрія — це сфера, де конкуренція висока, але можливості для зростання безмежні. І так, тут присутній карʼєрний ріс до обличчя брендів, постійних амбасадорів (як у випадку з селебріті)

Головне — не здаватися передчасно, бути готовим до викликів і постійно вдосконалювати свої навички. Тоді ваш успіх у сфері UGC буде лише питанням часу.

Наталі, наскільки сильно змінився ринок UGC за останні кілька років? Які тенденції зараз найбільш перспективні?

Сучасні бренди нарешті почали усвідомлювати, що традиційна продакшн-реклама та професійні відеоролики, створені в стилі тв реклам, вже не мають того впливу на аудиторію, як раніше. Люди більше довіряють контенту, створеному такими ж людьми, з подібними проблемами та потребами. На північноамериканському ринку це розуміння вже давно стало нормою, тоді як в Україні ще спостерігаються певні прогалини в цьому напрямку, але я впевнена, що ми до цього прийдемо.

Зараз бренди надають значну перевагу UGC (контенту, створеному користувачами) та мікроінфлюенсерам із кількістю підписників до 20 тисяч. Жодного разу не отримувала запиту від бренду на пошук “мільйонника” для співпраці — це вже не актуально. Навіть багато інфлюенсерів із мільйонною аудиторією створюють нові профілі з нуля без перенесення старої аудиторії, розуміючи, що великі цифри підписників вже не є ключовим фактором. Бренди зараз зосереджені на довірі аудиторії, рівні залученості та лояльності.

Ця зміна підходу пояснюється тим, що споживачі більше довіряють рекомендаціям реальних людей, ніж традиційній рекламі. Мікроінфлюенсери мають вищі показники залученості та сприймаються як більш автентичні та надійні. Дослідження американських маркетологів показують, що 82% споживачів більше довіряють рекомендаціям мікроінфлюенсерів, ніж традиційній рекламі.

В Україні інфлюенсер-маркетинг активно розвивається, і хоча ще є відмінності від західних ринків, тенденція до співпраці з мікроінфлюенсерами стає все більш помітною.

Отже, фокус зміщується з кількості підписників на якість взаємодії з аудиторією, що відкриває нові можливості для креаторів, готових створювати автентичний та залучаючий контент.

Останні 3 роки я помічаю, що бренди, які дійсно розуміють сучасний маркетинг, змінюють свій підхід. Замість того, щоб запрошувати на зйомки моделей з агентств, вони віддають перевагу співпраці з хлопцями та дівчатами, які мають 5–10 тисяч підписників живої, органічної аудиторії. Таким чином, бренди створюють власну спільноту кріейторів, які стають обличчями компанії та допомагають будувати довірливі відносини з аудиторією. (це якщо говорити загалом про індустрію, не лише про ugc)

Загалом, створення власної спільноти креаторів дозволяє брендам бути ближчими до своєї аудиторії та будувати довгострокові відносини, засновані на довірі та автентичності.

‍

‍‍Який формат контенту зараз найефективніший? Які бренди найбільше зацікавлені у співпраці з UGC-творцями?

Зараз бачу, що бренди з різних сфер — від техніки та додатків до фешн-сегменту та товарів для дому — активно шукають співпраці з UGC-кріейторами. Попит є буквально всюди, і креатори потрібні всім. Особливо цікаво, що зростає попит на чоловіків-креаторів. У Канаді навіть з’явилися агентства, які спеціалізуються виключно на чоловічому UGC, оскільки чоловіків у цій професії менше, а вони зараз дуже затребувані! Жінки також, не менш!:)

Щодо формату контенту, то найефективнішими є історії, наповнені сенсом, які органічно вплітають продукт бренду у власне життя. Важливо, щоб не складалося враження, ніби ви щось продаєте напряму. Йдеться про демонстрацію реального досвіду використання продукту, навіть якщо відео зняте за сценарієм професійним креатором. Аудиторія бренду не повинна одразу здогадуватися, що це рекламний контент; натомість, вона має відчувати щирість та автентичність вашого досвіду.

Чи траплялися у вашій практиці незвичайні або складні кейси, які вас чогось навчили?

У своїй практиці я стикалася з кількома випадками, коли співпраця на бартерних умовах виявлялася складною. Деякі бренди намагалися отримати більше, ніж було обумовлено, або очікували від мене контенту рівня професійного продакшну без відповідної оплати. На щастя, мій професійний досвід дозволив мені розпізнавати такі ситуації та відмовлятися від пропозицій, які не відповідали моєму баченню співпраці.

Важливо розуміти, що багато брендів хочуть отримати максимум, не завжди готові адекватно оплачувати роботу кріейторів. Вони можуть прагнути високоякісного контенту за ціною UGC, що не є справедливим. Тому я переконана, що не варто знецінювати свою працю та погоджуватися на першу-кращу пропозицію. Щоб покращити ситуацію на ринку, ми, кріейтори, повинні почати з себе: встановлювати чіткі межі, цінувати свій час і навички та не боятися відмовлятися від невигідних пропозицій.

Така позиція не лише допомагає зберегти професійну гідність, але й сприяє формуванню здорових відносин між кріейторами та брендами, де обидві сторони цінують і поважають внесок одна одної.

У своїй практиці роботи з брендами я неодноразово стикалася з ситуаціями, коли потенційні креатори, навіть маючи значний потенціал, не могли ефективно презентувати себе через відсутність професійного портфоліо. У результаті ми змушені були відмовляти таким кандидатам, оскільки не мали впевненості в їхній здатності створити контент, який сприятиме збільшенню продажів продукції бренду або впізнаваності.

Оскільки, ви живете за кордоном, поділіться досвідом роботи із іноземними замовниками)? Що найважче та чи є різниця із українськими?

З власного досвіду можу сказати, що співпраця з іноземними замовниками часто виявляється простішою та приємнішою. Бренди за кордоном зазвичай високо цінують креаторів і готові справедливо оплачувати їхню працю. Звичайно, трапляються випадки, коли компанії пропонують співпрацю на безоплатній основі, мотивуючи це можливістю публікації на їхніх офіційних акаунтах, але такі ситуації є радше винятком, ніж правилом.

В Україні ситуація трохи інша. За спостереженнями моєї команди, знайти добре оплачувані співпраці складніше. Українські бренди часто мають вищі вимоги до якості контенту, прагнуть ідеальної візуальної складової та не завжди розуміють специфіку UGC та його вартість. Вони можуть очікувати додаткових послуг, таких як публікація в профілі креатора, публікація в рекламних креативах без належної додаткової компенсації. Крім того, іноді спостерігається нерозуміння різниці між роботою професійного відеографа та UGC-креатора, що призводить до завищених вимог.

Тому важливо, щоб кріейтори постійно розвивалися та вдосконалювали свої навички. Часто бачу, що деякі залишаються на одному рівні протягом кількох років. Але, як порада, не бійтеся виходити також і на міжнародний ринок! Це абсолютно реально. Головне — не зупинятися в розвитку та постійно покращувати свій контент. Часто бачу, що деякі стоять на одному рівні кілька років поспіль. Тестуйте різні формати, експериментуйте, шукайте свій стиль. Світ відкритий для тих, хто готовий діяти та ризикувати.

Наприкінці, що б ви порадили тим, хто тільки думає почати працювати в UGC?

Знаєте, коли починаєш працювати в UGC, важливо розуміти, що конверсія позитивних відповідей від брендів зазвичай складає 10-20% залежно від сезону. Це нормальна тенденція як для великих, так і для малих кріейторів. Тому не варто засмучуватися через відмови. Головне — постійно вдосконалювати своє портфоліо, вивчати маркетинг і глибше розуміти індустрію зсередини.

Створюйте комфортне середовище для самовираження, (навіть якщо доведеться заблокувати когось із родичів!:)

Розвивайте особистий бренд, експериментуйте з контентом і будьте наполегливими. Усі ці кроки допоможуть вам стати успішним UGC-креатором. А якщо хочете отримати структуровані знання та підтримку, запрошую на навчання в нашу академію “PhD in UGC”. Разом ми зможемо досягти нових висот у цій неймовірній сфері!

Інстаграм Наталі