Назад
Журнал

Стратегія чи інтуїція: Марина Антонюк про блог та життя в США

Любимо розповідати вам про цікавих українських блогерів і сьогодні знайомимо вас із Мариною, яка ділиться думками про те, як блог та переїзд до США змінили її життя і як вона своїми відео впливає на світогляд та думки людей

Стратегія чи інтуїція: Марина Антонюк про блог та життя в США
Редакція ANT Media

Редакція ANT Media

Дата
8/1/2025
Тривалість
7 хв

Марино, з чого і коли ви почали свій блогерський шлях? Як дійшли до такого рішення?

Мій блогерський шлях в ТікТок почався з переїзду в США. Відео я знімаю вже два роки. В той момент, коли я почала себе шукати в новій країні без знання мови, мене чекали не великі перспективи. Був варіант піти на доставку, так як я вже мала досвід водіння і не боялася водити авто в США, ну або піти на прибирання. Я взагалі не боюся ніякої роботи.

Одного разу я почала гортати ТікТок і мені почало підтягувати в рекомендаціях американських блогерів, мені сильно сподобався їх вайб у відео, як вони просто, легко без макіяжів та виглажувань одягу виходять до людей, я подумала, потім озвучила свою думку Вові (чоловікові) і він мене підтримав. Сказав,  «хочеш то пробуй, у тебе все вийде»

Так і почався мій шлях в ТікТок. Я почала знімати відео, надивлюватися як то роблять американські блогери і підкладала під той такий простий стиль своє життя. Все не вийшло з першого разу якшо шо 😉

блогери україна

Чи відразу визначились з форматом відео? 

У відео зйомці я мала мінімальні надивленість. І насправді поняття не мала як знімати і що робити в ТікТок. Я шукала себе та свій стиль хоч тоді цього не могла так конкретно описати. Я знімала відео різних форматів, були і переодягання, типу фешн - мені подобалося, коли дивилась відео а там хтось стильно вдягається і показує це, тому і так себе пробувала теж. Знімала закупи без озвучки, знімала шопінг з озвучкою.

Я не залетіла в тікток з першого відео і постійно кажу, що таке все рідше стається, себе треба знайти в соцільній мережі, знайти і відчути свій правильний стиль. Я користую фразу завжди, коли вчу дівчат/хлопців, які приходять до мене на консультацію чи супровід в ТікТок. «Я знімаю про себе , але не для себе» останнє це дуже важливо. Бо часто те що ми думаємо буде цікаве іншим, воно не захоплює на «дивитися ще і ще». Тому я не одразу знайшла свій формат відео, я шукала себе довго здається три місяці щоденного постингу пройшло до того самого відео про ноутбук яке набрало 500 тисяч переглядів за 7 годин і тоді я вже трошки зрозуміла, що мені потрібно знімати

Чи підтримали вас близькі та друзі на початку цієї професії?

Я часто про це нагадую Вові і навіть ось недавно аналізуючи мій ріст і те як я зараз підходжу до створення контенту і як то робила два роки тому, я кажу, що якби не підтримка мого чоловіка я б навіть не рипнулася в сторону влогу бо мені його думка була дуже важливо. Підтримка тих хто поруч дуже важлива, особливо якщо це близькі люди - це мотивація, це додатковий потужний натиск, коли хочеться здатися і у мене теж таке було, я ішла до Вовки і говорила з ним, він адектватно без емоцій ( я емоційніше підходжу до деяких питань) розкладав мій шлях, аналізуав і казав , що я молодець, помаленьку і не все одразу, хвалив мене за мою наполегливість і підмічав всі мої позитивні риси для того що потрібно продовжувати робити те що я роблю бо у мене виходить. Мене це супер мотивувало і давало сили працювати, коли результату ще особливого і не було видно.

марина антонюк

“Ну шо” це вже невідʼємне словосполучення від вас :) Це вийшло випадково чи ви ціленаправлено шукали щось, що буде відрізняти на початку ваші відео від решти?

Це така собі органічна фішка, яка прийшла не одразу. Як все було, я почала знімати відео, вони почали подобатись і я сама того не підозрюючи використала один з інструментів в ТікТок, який працює на запамʼятовування і відокремлення контенту від інших, таким собі індикатор, що то моє зараз у вашій стрічці 😉

«Ну шо»  - це моя фраза по житті, я її часто юзала у своїх відео і саме підписники помітили її і наштовхнули мене на думку, що а якщо спробувати ось так. Я знаю, що досі багато кого злить ця фразу спочатку, а комусь вона дуже рідна, як то для мене. Мені подобається, що я можу говорити так, як є. Я люблю свій суржик та діалект і навіть тішуся, що вийшло інтегрувати таке просте «ну шо» у мій блог.  

Наскільки комфортно співпрацювати з українськими брендами, коли ви за кордоном? Особливо з товарним бізнесом, які замовляють у вас рекламу? Як відбувається цей процес?

Я взагалі відверто скажу не вірила і не орієнтувалася на співпрацю з українськими брендами та продуктами бо думала, що я в США і це не особливо цікаво буде стороні продукту, але це було дуже помилково з моєї сторони. Я маю постійні співпраці та контракти з деякими українськими великим бізнесами і вони готові слати мені продукт через океан бо кажуть, що реклама від мене для них дуже заходить ефективно, тому якось так.

Виходить не важливо де ти, важливо, яку цінність та, яку позицію ти несеш своїм життям, мені довіряють, я це знаю і я намагаюся просувати лише ті продукти та послуги якими користуюся сама. Я завжди даю час на тестове використання продукту, спочатку даю відповідь бренду, як мені той чи інший продукт, а потім вже готую рекламу або ж не готую, таке теж є.

З рекламою онлайн продуктів звичайно легше. У мене зараз реклама розписана на місяць вперед і це все українські бренди/продукти. Взагалі пишаюся українським, особливо коли бренди виходять на міжнародній ринок і ростуть.

Ваш блог несе у собі цінність, адже ви не просто лайфстайл блогер, а українка, яка розповідає про трушне життя в Америці, що особливо актуально для тих, хто переїхав туди через війну (і не тільки). Ваша щирість відчувається через камеру. Та щирість має іншу сторону – хейт. Чи багато у вас хейту на сторінці і як з ним справляєтесь?

Дякую, завжди цінно та приємно чути такі слова у свою сторону. Себе я не позиціонувала як інфлюєнсера, більше скажу, не відчувала тої цінності всього, що я показую, я знімала і знімаю все як є і лише те що готова показувати. Я своїм контентом та відео з закордону «українки, яка переїхала в США» хочу показати, що не все так ідеально, і буває багато проблем просто людських щоденних, які виникають у кожного, просто не всі це можуть показати.

Я показую себе як є. Звичайно, ми гарно влаштуватилися в США і це не приховати. Я можу собі дозволити багато чого і показати це в своєму блозі бо це мій успіх, це плоди моєї праці, але то моє життя. Одного дня здійсню мрію і покажу, іншого не встигну на літак і теж це покажу. Відповідно при зрості моєї впізнаваності, і з величезною аудиторією яка щодня мене бачить в тікток я маю хейт.

Моя позиція бо ті хто пишуть той  весь бруд в коментарях, вони пишуть не про мене, а про себе. Доречно було б сказати, що мені шкода тих людей, але ні, мені їх не шкода бо «диванні критики» по своїй природі нічого не зроблять для того щоб досягнути хоча б долю подібного, їм краще створити в своїй голові алюзію і знецінити чужу працю, їм так легше, так простіше виправдати свою бездіяльність. Я знаю, що багато хто б хотів бути на моєму місці, заздрість це дуже важке почуття, воно забрало у мене найкращих друзів, ну я думала, шо найкращих. Дехто просто не може справитися пережити твій успіх, а комусь на те потрібен час.

До речі, я інфлюенсером себе відчула тоді, коли до мене тут в США почали підходити наші люди і говорити, що переїхали в США і саме в Каліфорнію через мене бо їм сподобалося бо вони типу рівняються виходить на мене. Я була шокована таке чути, особливо коли це був не один і не два рази. Я інфлюєнсер і воно якось так само вийшло, це сильно відповідально і я це розумію!

Чи відчуваєте ви особисто певну відповідальність за свій блог і те, що ви впливаєте своїми відео на думки або настрій людей? Адже вас можна повноцінно назвати інфлуенсером, ви тим чи іншим чином впливаєте на сприйняття підписниками іншої культури та країни.

Я вже торкнулася відповіді на це питання у попередньому. Я довгий час навіть не задумувалась, хто я для своїх підпинисків і людей хто мене бачить в соціальних мережах, я просто знімала, але завжди відчувала і відчуваю відповідальність за те, що я транслюю і говорю в своєму блозі. Я відчуваю відповідальність і свій вплив, я отримую сотні повідомлень а може і більше, не знаю не рахую, просто думаю, що як написати сотні це буде відчуватися то шо робиться в моєму дірект щодня)

Сотні слів вдячності і підтримки. Люди дякують за натхнення, за мотивацію, за слова які хотіли почути і думки які розділяють в питанні міграції, пошуку житла, відносин - коли таке читаю ще більше розумію цінність і важливість того що пускаю на перегляд сотням тисячів людей. Відчувати відповідальність  і нести вплив своїм життям на оточуючих - це і є інфлюєнсерство для мене і здається у мене не погано виходить 😉

Як відбувається процес зйомок? Звідки ви берете ідеї для відео, чи прописуєте контент план? Чи можливо сьогодні вести блог “по відчуттях”, без стратегії і плану?

Мій блог починався по відчуттях, я не мала ніякого поняття, що таке ТікТок і як він працює, тому робила все інтуїтивно відповідно і процес зйомки і планування контенту відбувалося хаотично і не зібрано. Зараз я керуюся контент планом, я чітко знаю, що буду знімати найближчих 7 днів. Свій план на короткі відеов ТікТок я беру з життя.

Мій контент план відповідає моєму плану на найближчий тиждень. Я розписую все, спочатку теми на кожен день для майбутніх відео, а потім ідею, розкладку кадрів. Я вже чітко знаю скільки часу займе та чи інша зйомка, то вже практика і знання, які напрацювала на досвіді. Створювати контент  - не просто, це моя повноцінна робота, яка займає весь робочий день, а інколи і ніч. Зараз я не будую контент по відчуттям бо це не принесе мені якісних плодів, лише продумана стратегія і контент який я знімаю про себе, але не для себе. 😉

українці в сша

Як знайти “свій” формат та стиль зйомок відео? Чи потрібно аналізувати конкурентів перед тим як зайти у цю сферу?

Знайти себе в ТікТок - це процес.

Для того щоб знайти свій формат, потрібно почати знімати відео. Звичайно надивленність це дуже крутий скіл він допомагає на початку знімати те що ближче за духом і стилем, те що Ви відокремлюєте і підмічаєте серед стрічки рекомендації, те що подобається Вам. Я завжди кажу, що для того щоб щось досягнути треба дуже багато працювати. Потрібно щупати ТікТок з всіх сторін є багато стратегій та механізмів, які допомагають швидко визначити свій стиль і те для чого і для кого ми знімаємо наші відео. Про це я до речі розповідатиму у своєму навчанні по ТікТоку

Ваші топ порад для тих, хто почати вести свій блог у 2025 році?

У мене є лише одна така рушійна фразу, якою я хочу поділитися.

Я не вірю в талант чи якісь особливі здібності, я вірю в наполегливість і працьовитість, коли Ви віддаєтесь справі на 100% не важливо чи то створення свого особистого бренду чи то щось, що стосується якогось конкретного продукту Вам потрібна наполегливість і працьовитість. Не пробуйте, а робіть!  Ну і відносьтесь до ТікТок серйозно; як до роботи, яка в перспективі буде приносити Вам гарні гроші. Нехай щастить всім хто прагне і настирно добивається поставлених цілей!

Інстаграм Марини

Тік Ток Марини

може зацікавити

Анастасія Шевела: про швидкий ріст в Тік Ток, коучинг та контент

Коуч, наставниця експертів та блогерка - сьогодні ми разом з Настею дізнаємось як віднайти свій формат блогу, про її шлях, секрети у створенні контенту та як блог у Тік Ток впливає на життя людей і навіть на її власне.

Стратегія чи інтуїція: Марина Антонюк про блог та життя в США

Любимо розповідати вам про цікавих українських блогерів і сьогодні знайомимо вас із Мариною, яка ділиться думками про те, як блог та переїзд до США змінили її життя і як вона своїми відео впливає на світогляд та думки людей

Асоціативний маркетинг: приклади Rhode, Gunia, Kachorovska

Поняття асоціативного маркетингу існує, хоча воно не є окремою чітко визначеною галуззю маркетингу, а скоріше підходом або стратегією.